Голова проекту радіаційної безпеки Олена Сальник: «Люди не знають, що робити з радіоактивними джерелами, тому можуть втратити життя чи свободу»

Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, яка не знайома з Чорнобильською катастрофою. Але мало хто знає про те, що через рік в Бразилії капсула з радіоактивним цезієм знищила ціле селище. У Гоянії власник звалища металобрухту наказав розпиляти вкрадений з занедбаної клініки елемент, а порошок, що висипався і світиться, він приніс додому. Через два місяці кілька членів його сім'ї померли від променевої хвороби, а зараження рознеслося по селищу. Коли джерело зараження стало відомим, селище буквально стерли з лиця землі, упакували в котейнери і захоронили.

Для запобігання подібних катастроф сьогодні в Дніпропетровській області діє проект «КРОК до безпеки», завдання якого - інформування населення про правила радіаційної безпеки та поводження з джерелами радіоактивного випромінювання. Ми поспілкувалися з його керівником Оленою Сальник, щоб дізнатися, наскільки питання радіаційної безпеки є актуальним для України.

- Яким чином Дніпропетровська область стала учасником проекту «КРОК до безпеки»? Чи пов'язано це з техногенними катастрофами або промисловими факторами?

-Дніпропетровська область була обрана пілотною для цього проекту в зв'язку з тим, що вона є однією з найбільш промислово - розвинених в Україні. А в промисловості використовуються джерела іонізуючого випромінювання. Це датчики, контролери, рівнеміри і так далі. У побуті джерела використовувалися в димових сповіщувачах систем пожежної безпеки.

В рамках проекту ми говоримо про покинуті джерела іонізуючого випромінювання. Особливо про ті, які були втрачені на початку 90-х років під час розпаду Радянського Союзу. Під час турбулентності, що панувала в той час, багато підприємств ставали банкрутами і були не в змозі утилізувати ці відходи, адже за це потрібно було платити. І саме в той період багато таких предметів опинилося поза регулюючим контролем.

Мета проекту «КРОК до безпеки» - передати під регулюючий контроль небезпечні радіоактивні джерела, пояснивши людям, що і як потрібно для цього зробити.

До речі, саме випадок в Гоянії (містечко в Бразилії) змусив МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергетики, - ред.) звернути увагу на посилення правил поводження з джерелами, які раніше не були такими вимогливими. На даний момент всі країни-учасниці МАГАТЕ відповідають цим суворим правилам. Вони полягають в тому, що будь-яке джерело випромінювання, що з'явилося в країні, повинно бути ліцензованим, зареєстрованим і його шлях повинен бути простежено до моменту захоронення.

- Чому було проблемою зібрати ці джерела? Зрозуміло, що підприємства вже не могли цього зробити. Пересічні громадяни, ймовірно, просто не знали. А держава?

- Питання виключно пріоритетів і фінансів. По-перше, потрібно було вирішити проблему наслідків Чорнобильської аварії. Потрібно було побудувати і сертифікувати на безпеку сучасні сховища для радіоактивних відходів. І тільки потім почали збирати джерела і самі відходи з дуже високим ступенем небезпеки. У 2006 році такий проект стартував і тривав 4 роки. У 2010 почалася підготовка до реалізації проекту «КРОК до безпеки». І ось тільки зараз почалася кампанія, яка повинна сприяти остаточному прибиранню, скажімо так, всього радіаційного сміття. Раніше почати ми не могли через правову колізію. Кримінальний Кодекс України передбачав відповідальність за будь-яке несанкціоноване поводження з радіоактивними джерелами.

Тільки в 2016 році в ст. 265 була внесена частина 4, яка гарантує громадянам амністію при добровільному повідомленні про наявність іонізуючого джерела. І навіть після цього був курйоз. Чоловік в Житомирі купив на блошиному ринку калібратор, побачив на ньому знак радіаційної небезпеки і, розуміючи, чим це загрожує, повіз його на Київський спецкомбінат об'єднання «Радон». А там, діючи за старою процедурою, звернулися в СБУ. Ті, в свою чергу, також діючи за старою процедурою, затримали чоловіка. Довго розбиралися, але потім відпустили, не порушивши справу. Це було дуже показово, що ні громадяни, ні спеціальні служби, ні навіть правоохоронці не були в курсі змін законодавства.

- Якщо говорити безпосередньо про проект «КРОК до безпеки», то які його пріоритетні завдання?

- От щоб не вийшло як з чоловіком в Житомирі. Зробив добру справу і ледь не поплатився. В першу чергу, ми говоримо про амністію в разі добровільного повідомлення про радіаційне джерело, правоохоронці про це вже знають, всі спеціальні служби знають як діяти далі, доносимо до населення правила радіаційної безпеки. Якщо людина вважає, що вона знаходиться поруч з радіоактивним джерелом, їй потрібно відійти подалі і якомога швидше, і ніколи не брати в руки підозрілий предмет ...

- Як людині зрозуміти, що вона знаходиться поруч з радіаційним джерелом?

- Виключно за спеціальним маркуванням - знаком радіаційної небезпеки, нанесеним на захисний контейнер. Самі контейнери можуть бути різної форми, але на них завжди будуть нанесені знаки радіаційної небезпеки.

Але найголовніше, про що ми говоримо в рамках проекту, - це просимо громадян інформувати рятувальників, поліцію, місцеві органи влади про виявлення джерел.

- Наскільки, на Ваш погляд, населення поінформоване про норми радіаційної безпеки та про те, як себе поводити з джерелами випромінювання?

- Перед початком розробки контенту для проекту, ми проводили дослідження, яке показало високу обізнаність жителів Дніпропетровської області, особливо серед чоловіків. Це і зрозуміло, багато робочих, ІТРівців з великих підприємств, і правила радіаційної безпеки в більшості своїй люди знають. Але вони зовсім не знайомі з тим, як можуть виглядати ці джерела і що потрібно робити при їх виявленні. Люди не дуже усвідомлюють, що джерела є дуже небезпечними, не дивлячись на маленький розмір. Так, ми не можемо показати, як виглядають всі джерела. Їх тисячі за формою. Але ми можемо навчити розрізняти їх і навчити, як поводитися.

- Іншими словами, завдання проекту - створити в головах людей дорожню карту, що робити в разі виявлення якогось джерела?

- Саме так. Більш того, важливо створити в головах людей чітке розуміння того, що з такими джерелами не можна поводитися несанкціоновано. Їх не можна продавати, цінності вони не мають, а кожна спроба продажу відразу ж потрапляє в поле зору спецслужб.

До речі, недавно був випадок у Львові. Там чоловік намагався продати 17 димових сповіщувачів з радіоактивними елементами. Всі предмети мали відповідне маркування радіаційної небезпеки, і чоловік прекрасно знав, що він продавав. А кому - зрозумів тільки тоді, коли опинився в наручниках і почув, що звинувачується у продажу радіоактивних матеріалів і заарештований.

Саме тому важливо проводити таку кампанію не тільки в Дніпропетровській області, а й по всій Україні. Потрібно говорити людям про небезпеку поводження з такими джерелами і його незаконність. Якби цей чоловік знав правила, він не пішов би продавати ці матеріали. А так замість риболовлі і збирання грибів отримав кримінальний розгляд і позбавлення волі. Тому що є очевидним незаконне поводження з радіаційними матеріалами, і закон передбачає покарання від 2 до 5 років. Якщо завдається шкода державі або людям - то вже від 5 до 8 років позбавлення волі. А якщо повторне правопорушення - то вже і 15 років можна заробити. З 2010 по 2019 рік 28 осіб було засуджено за незаконне поводження з радіаційними відходами. Якщо порівнювати з кількістю грабежів або крадіжок - то це дрібниця. А якщо подумати, які наслідки можуть бути від такого поводження з радіоактивними матеріалами, то стає страшно.

- Яким чином в рамках проекту Ви доносите до людей інформацію про радіаційну безпеку?

- Ми розділили населення області на цільові групи і для кожної з них зроблений свій спеціальний контент. Ми створили науково-популярний фільм, який розповідає про джерела іонізуючого випромінювання і різницю між природною та техногенною радіацією.

Для донесення інформації до найменших ми створили серію мультфільмів. Також є комікси для аудиторії 16+, в них ми виклали всю необхідну інформацію з урахуванням стилю і мови спілкування.

Ну і серйозні статті, новини та інші матеріали виходять на найпопулярніших інтернет-ресурсах і в газетах області. Також у нас є свої сторінки в Facebook і, власне, сайт проекту.

- Чи не здається Вам, що подібна масована кампанія може залякати громадян?

- Ми відпрацьовували весь матеріал на фокус-групах. Страх був тільки у домогосподарок, вони реагували трохи панічно. Можливо, десь у 15% населення і буде така реакція, але з урахуванням того, як ми комунікуємо, я вважаю, що ми не викликаємо страху. Ми ведемо роз'яснювальну роботу і максимально пояснюємо всі аспекти.

Адже навіть назва «КРОК» - це абревіатура: «Кампанія з Радіаційної Обізнаності та Контролю». Ми хочемо поінформувати і допомогти усвідомити те, що ситуація контрольована. У держави є система радіаційної безпеки та елементи контролю. Від громадян потрібно тільки сприяння, щоб ця система підтримувалася і була ще більш ефективною, ніж вона є зараз. Так що цілі залякати когось у нас немає.

- Які кроки має зробити людина при виявленні потенційного джерела радіоактивного випромінювання?

- Перш за все, ні в якому разі не брати предмет в руки. Якнайшвидше відійти від нього на 10-15 метрів і проінформувати про знахідку державні органи. Йдеться про поліцію і ДСНС. У кожного з відомств своя роль в цьому процесі. Поліція огороджує і забезпечує охорону знайденого предмета, інформує місцеву владу. Далі складається протокол, інформується спецкомбінат, після чого поводження з предметом відбувається відповідно до встановлених інструкцій.

- Скільки триватиме проект «КРОК до безпеки»?

- Кампанія триватиме до березня 2021 року. За підсумками ми проведемо соціологічне дослідження і подивимося, наскільки досягли своїх цілей по донесенню інформації. Звичайно, хотілося б реалізувати цей проект по всій Україні, тому що, на мій жаль і подив, правила радіаційної безпеки були вилучені з уроків БЖД (Безпека життєдіяльності, - ред.) в школах. І це дивно.

По-перше, в нашій країні був Чорнобиль. По-друге, що не кажи, Україна - ядерна держава. Так, у нас немає ядерної зброї. Але від Радянського Союзу у нас залишилися і радіоактивні могильники армії, і 4 атомних електростанції. І діти повинні знати якомога більше про радіаційну безпеку.

03.11.2020